Як з’явився та розвивається Іоаннів Центр.

Співпраця компанії KIDDISVIT та БФ «Помагаєм» розпочалася у далекому 2011 році і з того часу активно розвивається.

У родини Овчиннікових та співробітників благодійного фонду було одне спільне бажання – зробити щось хороше та по-справжньому важливе для однієї з найуразливіших категорій: тяжкохворих дітей.

Важливою частиною задуму була системність проєкту: йшлося не про разову акцію, а про те, що довгі роки приноситиме користь дітям.

«За допомогою фонду ми легко проаналізували потребу. З'ясували, що на Дніпропетровщині немає жодного великого та по-справжньому ефективного центру реабілітації для дітей з порушеннями роботи центральної нервової системи. Наші діти їздили на реабілітацію на захід України та до Києва. Тож треба було це виправляти.» – ділиться спогадами Павло Овчинніков.

8 років пішло на пошук місця та приміщення, оформлення землі, ремонт та оснащення будівлі у Підгородному. В 2017 році було знайдено будову лише з голими стінами та дахом, навіть без вікон. Зараз це красива, сучасна будівля з інваліфтом та пандусом – повністю обладнана під потреби дітей з інвалідністю.

Фонд взяв на себе велику роботу з оформлення землі та приміщення, організації процесів, фандрайзингу. Паралельно з оформленням та ремонтом задум обростав деталями, цілі ставали більш амбітними – вирішили, що у Центрі обов'язково потрібна інклюзивна складова.

«Соціалізація дітей з інвалідністю – це величезна проблема для України. Частково цю проблему намагаються вирішувати за допомогою спільного, інклюзивного навчання у школах. Ми вирішили також робити свій важливий внесок шляхом організації спільних занять у студіях для дітей з інвалідністю та дітей місцевої громади.» – розповідає Дмитро Овчинніков.

Велику увагу було приділено закупівлі найсучаснішого реабілітаційного обладнання, щоб діти повертались з Центру додому із новими навичками та новою свободою руху.

Звісно, обладнання для цього замало. Знайти та залучити серйозних фахівців-реабілітологів було нелегко. Але на цьому етапі приєдналися спеціалісти Центра фізичної терапії «Innovo» на чолі з Ярополком Пшиком. Вони стали тьюторами та допомогли виростити кваліфікованих реабілітологів для Іоаннового Центру.

У грудні 2019 році Іоаннів Центр відкрився та почав приймати дітей на реабілітацію. У перші два роки більша частина дітей проходила реабілітацію за рахунок сім'ї Овчиннікових, БФ «Помагаєм», БФ «INSPIRA» та інших благодійних організацій.

У 2022 році Центр вийшов на абсолютно новий рівень: підписав договір з Національною службою здоров'я України і тепер отримує фінансування від НСЗУ.

«Комплексна, ефективна фізична та психологічна реабілітація, всебічний розвиток дітей з інвалідністю – здійснилося саме те, про що ми мріяли! Хоча й не очікували, що це станеться так швидко.» – згадує про відкриття Центру Павло Овчинніков.

Впровадження інклюзивної складової почалося у 2021 році, але подальші плани перекреслила війна. Після 24 лютого Центр припинив свою роботу, але не надовго. Навесні тут відкрився шелтер для переселенців.

А зараз реабілітація дітей з інвалідністю відновилася і йде повним ходом. І тепер батьки чи опікуни дітей, які проходять реабілітацію, зможуть перебувати разом із ними. Для цього облаштували комфортний хостел спільними зусиллями Підгородненської міської ради, адміністрації БУ «Іоаннів центр» та Центру первинної медико-санітарної допомоги м. Підгороднє.

Крім того, наразі Центр приймає на реабілітацію і дорослих. На жаль, тепер у реабілітологів є досвід допомоги постраждали від військових дій.

Іоаннів Центр – не єдиний спільний проєкт компанії KIDDISVIT та БФ «Помагаєм».

У 2018 році Павло та Дмитро Овчиннікови увійшли до наглядової ради фонду. З початку війни поєднали свої зусилля для допомоги переселенцям, насамперед акумуляції та видачі гуманітарної допомоги.

Іоаннів Центр працює з бізнесом та найбільшими міжнародними гуманітарними організаціями. Головна мета такої співпраці – допомагати ще більше, організованіше, ефективніше.

Місія Іоаннівого центру – робити так, щоб люди, які постраждали від війни, втратили житло, стабільність, опори, відчували себе захищеними. Щоб українські мами знали, чим завтра нагодувати своїх дітей, чим укрити та у що одягнути. Щоб кожна українська дитина, незважаючи на війну, мала дитинство.